Меню
Вже маєте акаунт? Увійти

Хаенрія. Частина І: Зародження й злет могутньої імперії

Кожен регіон у Тейваті має свої особливості та історію, що зацікавлюють гравців та полонять їхні серця. Але погодьтесь, жоден регіон не притягує й викликає допитливість так, як Хаенрія — містична, забута й зруйнована богами нація, історія якої розірвана на клаптики, а представники — прокляті й розкидані всім світом. Здається, про неї відомо приблизно стільки ж, скільки й про Натлан (тобто, ніц), та це далеко не так. Лор стародавньої імперії дрібними шматочками розкиданий по описах, записках, квестах і книгах, і щоб скласти його знадобиться чимало часу з силами. Проте вам не знадобиться проходити цей тернистий шлях, адже Вісники вже зробили це за вас та зібрали всі наявні відомості у серії статей! Приємного прочитання першої частини!

Лор
Тейват має сім величезних регіонів, що знаходяться під наглядом своїх богів та століттями живуть у відносній гармонії. Кожен день тут проходить мирно або з невеликими пригодами, за винятком періодів, коли до них приходить Мандрівник. Та чи замислювались ви колись, що знаходиться за межами континенту? Як колись плинуло життя там, у невідомості, на межі між Світом людей та самою Безоднею?
Кожен гравець Ґеншіну хоча б раз чув про таке королівство як Хаенрія та цікавився ним, але, оскільки воно ще не вийшло, а вся інформація клаптиками розкидана по описах, квестах та записках, врешті закидував цю справу. Історія колись могутньої імперії справді покрита густим туманом, який можна розвіяти лише після десятків, а то й сотень годин пошуків, вичитувань та роздумів. Але вам не доведеться проходити цей тернистий шлях, адже Вісники вже пройшли його за вас і готові представити першу статтю з циклу про Хаенрію!

У цій частині буде розглянуто лише ранню історію королівства: його зародження та розвиток, або ж злет. Відповідно, стаття поділена на такі розділи та підрозділи:
  • Зародження королівства
  • Рання історія — правління династії Багряного Місяця
    1. Машинерія
    2. Хемія
    3. Лицарство 
    4. Притулок для Зійдешніх та Університет магістрів
    5. Інтейвати
    6. Дипломатичні відносини
    7. Архітектура
Приємного прочитання!

Зародження королівства

Про ранню історію Хаенрії відомо не дуже багато, але наявних клаптиків інформації вистачить, щоб скласти загальну картину. Із записів Укко, писаря Сал Віндаґнір, відомо, що безбожна нація розпочала своє становлення приблизно за часів падіння вищезгаданої цивілізації.
Я чув про людей, що зводять нову націю без богів. Мабуть, у них буде сила протистояти цьому світові.
Початково хаенрійці були простими біженцями з поверхні, й можливо, що сама нація була утворена з представників єдиної стародавньої цивілізації, які розчарувались у божественному порядку та вирішили створити власне царство лише для людей. Цей новостворений народ спочатку знайшов собі пристань у глибинах цього світу, де не було ані світла, ані багатої флори з фауною, що одразу породило потребу у штучному створенні життя. Також у цій місцевості не було великих водойм: моря бачили лише перші засновники, але терміни, пов'язані з ним, залишились в ужитку зі зміненим значенням.
Звісно, в межах Королівства [Хаенрії] не було морів у традиційному розумінні цього слова. Перші засновники Королівства колись бачили, як величні силуети гір розпливаються під палючим сонячним промінням, а хвилясті відблиски місячного світла падають на морську поверхню, наче розсип перлин. Але за часів цієї історії описати такі краєвиди правителю могли лише чужинці й ті лічені особи, що залишали королівство за службовим обов'язком і верталися назад.
Хаенрія могла бути розташована у місцевості, схожій на Енканомію, бо рослинність обох регіонів подібна, що можна побачити на кадрі з малою Рейндоттір (із кат-сцени Гексенциркеля).
Рослинність обидвох регіонівРослинність обидвох регіонів
Проте, на відміну від другого царства, над Хаенрією було небо: це підтверджують кадри із вже зруйнованою імперією та книга “Періньєрі”.
Поняття “океан” і “море” часто вживалися як метафора до космосу, спроектованого зорями.
Небо над ХаенрієюНебо над Хаенрією
Також здавна було відомо, що королівство було розташоване поза зором богів — за межами Тейвату або в Темному морі. Але вже згадана книга “Періньєрі” конкретизувала відомості про її локацію.
Через особливе розташування Королівства, ззовні до нього постійно проникали різноманітні речі. Лиха й руйнівні сили стиралися з лиця землі імперською зброєю, та що ставалося з рештою чужорідних об’єктів?
Найімовірніше, Хаенрія була розташована на межі двох світів: Людей та Порожнечі (Безодні), і це можуть підтвердити інші події, про які йтиметься пізніше.  
Але однією з найцікавіших деталей є те, що в Хаенрії, можливо, змінювалися пори року! Під час випробування Періньєрі, в описі темного коридору було сказано, що це "димар для зимового вогню, адже він був сповнений вугільним пилом без жодної тріщинки, крізь яку назовні міг пробратись дим". Теоретично, це робить Хаенрію наразі єдиним відомим регіоном, у якому панує не лише літо чи вічна зима.

Жодна, навіть молода, нація не може існувати без мови, і Хаенрія не є винятком. Хаенрійці зберегли й вживали мову стародавньої єдиної цивілізації, яка базувалась на нашій латині. Ці літери та латинські написи можна зустріти й досі: їх використовують члени Ордену Безодні, а також кілька подібних написів (найімовірніше, від хаенрійців) знаходяться у Прірві.
Хаенрійська моваХаенрійська мова

Рання історія Хаенрії — правління династії Багряного Місяця

Після заснування королівства настала одна з найголовніших епох у його історії — епоха династії Багряного Місяця. Насправді, мало що відомо саме про цей рід та хронологічні межі його правління, проте спираючись на історію у вже згаданій книзі “Періньєрі”, можна сміливо сказати, що його представники очолювали хаенрійський уряд до часів та на початку Війни Архонтів (мінімум 2700 років до подій у грі).
У ці дні [часи Війни Архонтів] підземне царство осяював багряний місяць [династія Багряного Місяця], а не чорне сонце [династія Чорного Сонця] з майбуття.

Королівський рід мав власний герб, який можна побачити на хаенрійській брамі під Ґавіре Ладжавард разом із гербом наступної династії — Чорного Сонця. На відміну від останнього, цей герб має більше квадратних та округлих рис, але так само за формою віддалено нагадує зорю, а точніше — сонце. Також важливо зазначити, що герб мав дві різні версії — велику та малу. Обидві можна побачити на тій же брамі.
Герби династії Багряного МісяцяГерби династії Багряного Місяця
Судячи з того, що на вході до імперії зображено лише два герби, можна зробити висновок, що за всю її історію було лише дві королівські династії, а отже рід Багряного Місяця був родом-засновником королівства, і за часів його правління відбувалися всі нині відомі події: від появи царства до Війни Архонтів.
Машинерія
Ще до Війни Архонтів, коли Хаенрія лише починала свій шлях до величі, з'явилися майже всі її особливості: мистецтво хемії, перші автоматони та навіть інтейвати. Але всі ці речі були створені не від нудьги геніального народу чи бажання показати себе світові, а з простою метою — вижити. Як вже було згадано в попередньому розділі, королівство було розташоване на межі Світу людей і Безодні, і через це до нього часто проникали різноманітні лиха та інколи навіть люди. Щоб боротися з першим типом прибульців, хаенрійці сконструювали Вартових руїн, на той час відомих під кодовою назвою "Культиватори". Очевидно, вся хаенрійська машинерія була зосереджена на обороні чи веденні війн, і саме найперші механізми задали таку тенденцію. Дайнслейф казав про переконання безбожної нації щодо своїх земель:
Землю не обробляють господарськими знаряддями, за неї борються залізом і кров'ю.
І насправді тут йдеться не про захоплення чиїхось територій, а про захист батьківщини від чудовиськ і руйнівних сил із-за меж світу.
Перші Культиватори та всі подальші механізми до приблизно останнього століття існування царства мали складні азоситові системи живлення. Тобто, їхнім джерелом енергії були азоситові блоки — штучні кристали з чистою енергією, яка видобувалася з лей-ліній — а також ядра на основі цієї енергії.

Перші механізми та їх живленняПерші механізми та їх живлення
Достеменно невідомо, які ще типи автоматонів, крім Вартових руїн, існували за династії Багряного Місяця, але можна припустити, що серед таких були Мисливці руїн, Важкі руїнники та Ґолеми руїн під кодовою назвою Механічні вартові. Усі вони були більш людиноподібними за формою і створені радше для захисту; і підтверджено, що Ґолеми давніші за решту механізмів, що автоматично відносить їх до епохи Багряного Місяця. Ці гіганти були не автоматичними, а керувалися групою людей. Вони могли вміщати у своїх відділах маленьку армію Культиваторів, а також були вибагливі до енергії: для активації наразі необхідно близько 4 азоситових блоків або велетенське ядро (але до сучасності воно дійшло із заміненою енергією). Усього таких машин відомо поки три: у долині Дагрі, на горі Девантака та в пустелі Хадрамавет. До речі про останню: у тамтешньому Ґолемі можна знайти ще й кодову назву "Механічний Бегемот".
Автоматони династії Багряного МісяцяАвтоматони династії Багряного Місяця
Хемія
Окрім зовнішніх загроз, у Хаенрії були споконвічні внутрішні проблеми, пов'язані з ресурсами. Флора і фауна королівства були дуже бідними, і цієї живності не вистачало для виживання цілого народу, що швидко розростався. Тому одного дня мудреці царства винайшли мистецтво створення життя — хемію. Це форма алхімії, спрямована на синтез живих організмів, як тварин і рослин, проте з часом вона еволюціонувала в дещо більше, ніж інструмент виживання. Достеменно невідомо, як створюється життя за допомогою хемії та якими є принципи цього мистецтва, проте клаптик інформації про це записав Рене де Петрикор.
... "Червоний" — фундаментальний принцип, філософський камінь, у той час як "жовтий" уособлює золото й смертну спокусу. Жовтий — лиш проста приманка, у той час як червоний — кінцева мета. Втім, хаенрійці скоріше шукали б істину заради золота, яке пізніше перетворили б на хлібний конвеєр...
Тут дослідник дає зрозуміти, що хемію можна використовувати для високих та низьких цілей, тобто для створення штучних вищих форм життя — дечого божественного, що є піком цього мистецтва; та для створення їжі для свого виживання. Він лише підтвердив глобальне використання такої алхімії в королівстві.
Але хаенрійці за своєю натурою мрійники, тож і серед таких суворих людей знайшлася зірка, що захотіла досягти описаних Рене небес. Упевнені, ви здогадалися про кого йдеться.
Рейндоттір "Золото", мати хемії
Увесь час існування Ґеншіну ми, та й усі гравці, думали, що Рейндоттір жила ближче до катастрофи, але "Періньєрі" перевернув наш світ даними про створення вовків Розриву за часів династії Багряного місяця. Річ у тім, що цих звірів створила та своєрідно класифікувала саме вона, що згадується в деяких описах ворогів.
Чудовисько з потворною кров'ю, здатне роз'їдати межі світу. Їх створила "Золото".
У Ватажка вовків немає імені, адже він був одним з випадкових творінь "Золота"...
Чудовисько з потворною кров'ю, здатне роз'їдати межі світу. "Золото" класифікувала їх як "Сірий ґрунт".
Але у книзі є не лише згадки про таких звірів: виявляється, тоді існували цілі загони із штучних монстрів і лицарів-приборкувачів!
Археологічні дослідження Хаенрії вказують на те, що це [чорні вовки] — тип бойових звірів, створених за допомогою алхімії. Алхімія та лицарі-приборкувачі були стрижнем королівства за часів династії Багряного місяця, проте зростання цікавості до механічної інженерії за часів династії Чорного Сонця призвело до падіння їхньої популярності й необхідності.
Рейндоттір, найімовірніше, працювала не лише з вовкоподібними істотами, а й з іншими типами біозброї, адже вона була провідною хемікинею, яка прагнула досягти піку мистецтва — створення філософського каменю, вищої форми життя. Але такий прорив стався під час правління іншої династії, тож про це йтиметься в майбутньому.
Підбиваючи підсумки цього розділу, можна сказати, що хемія лише підтримувала Хаенрію в харчовому та бойовому плані, та не була чимось більшим за інструмент виживання.

Хеміки та істотиХеміки та істоти
Лицарство
Батьківщину неможливо захищати без армії — хаенрійці знали це краще за будь-кого іншого. Лицарство стало одним із "чотирьох стовпів" королівства ще у часи його раннього розвитку, і невдовзі Хаенрію було складно уявити без її воїнів у латах.
Поки не відомо жодного лицарського ордену, який точно існував за часів династії Багряного Місяця, але можливо, тоді вже була сформована королівська гвардія — Орден Чорного Змія — з іншими представниками. Почесними захисниками Хаенрії ставали не лише її "корінні" жителі, а й прибульці з інших світів, яких вирощували в спеціальному притулку.

Притулок для Зійдешніх та Університет магістрів
У цій невеличкій статті ми вже встигли згадати "Періньєрі" незліченну кількість разів, але це ще не все. У цій книзі з'явилася зовсім нова крихта лору Хаенрії, а саме факт очікування хаенрійцями Зійденшіх та вирощування малих прибульців з інших світів. За легендою, все почалося з оповіді про інший світ, яку мудрецю розповіло одне дитя.
О, всевишній владаре знатних, колись дитя повідало мені оповідь про інший світ: колись існував морський люд [космічний люд], який вірував у прийдешніх з моря [космосу] богів. Щоразу коли вони знаходили людину, яку занесло на берег [Зійдешнього], їй почесті усякі дарували, і шану невимовну виказували, адже вірили вони, що боги приймають лик людський, аби світ пізнавати смертний. 
Відтоді і король, і весь народ в очікуванні сходження заснували організацію, схожу на притулок, що приймала й ростила всіх, хто зійде до них із-за меж світу. Але пізніше туди могли завітати й прості сироти королівства разом із безбожними чужинцями.
Для прибульців із космосу прийняття до організації було нелегким: спочатку дітям необхідно було пройти моторошний ритуал переродження, описаний у все тому ж "Періньєрі". До речі, сам головний герой легенди мав пройти через таке.
Першим спогадом Періньєрі була вимога старших проповзти крізь темний коридор. Мабуть, цей шлях був димарем для зимового вогню, адже він був сповнений кіптявою без жодної тріщинки, крізь яку назовню міг пробратись дим. Пробираючись тісним шляхом, він інколи спотикався в непросвітній пітьмі, але, на щастя, коридори були влаштовані так, щоб насамперед ними могли пробратись діти, тож падати було не так боляче. А ще там бракувало якогось бридкого павутиння. 
Коли Періньєрі нарешті дійшов до кінця, вихід ще не відчинився. Він постукав, але у відповідь почув лиш холодне "Ти мрець?" від старших.
Гаразд, як би він відповів, якби був мерцем? Але старшим не сподобалась ця відповідь. Вони питали одне й те саме раз за разом, поки він не вигукнув: "Так, я мрець!"
І тоді старші запитали: "Чи бачив ти це?"
Мабуть, це був кошмар, навіяний темрявою й змішаний із голодом та втомою, але Періньєрі точно бачив марево. Багряний місяць, що висів високо в непроглядно темному небі, раптом обернувся й показався велетенським, пережаханим оком.
Старші відчинили двері й обійняли Періньєрі в сажі: "Ти перетнув пломінь двох світів у вогнищі, тож переродженим єси".
Можливо, ритуал переродження був необхідний для певного очищення від сил із-за меж Світу людей, проте поки неможливо точно назвати значення такого випробування.
Хаенрійці довго чекали на Зійдешнього, проте династія змінилась, а він так і не прибув. 
У вас може виникнути питання, а до чого в цьому розділі Університет магістрів? Насправді він може бути пов'язаний із діяльністю притулку. Але спочатку слід розглянути, чим є ця інституція.
Університет магістрів — наукова організація, члени якої здебільшого вивчали та практикували астрономію, астрологію, алхімію та хемію. Серед них також були й лицарі, як наприклад Альф — найсильніший із них. У невизначену епоху, за записами Жакоба Інґольда, магістри "знехтували фундаментальними принципами, що лежать в основі всього, й поринули прямо в подробиці експлуатування цих технік", "вивернули навіть алхімічні стадії заради інших намірів". Що б це не означало, це показує готовність науковців до ризиків задля нових відкриттів і відсутність будь-яких обмежень для себе і своїх досліджень. Такі ризики могли виходити навіть за межі цього світу, адже саме Університет, можливо, відстежував потенційних зійденців та доповідав королю про їхню поведінку. Фрагмент подібної доповіді можна прочитати в іменній картці "Орбіти" із зорями, які, очевидно, є нашими близнюками.
"О, Всевладний правителю, Університет магістрів надає прогнози, на які Ви робили запит: дві зорі потрапили в поле дії гравітації світу... Після довгого орбітального періоду, сьогодні їхні шляхи знов переплетуться".
Іменна картка Іменна картка "Орбіти"
Хоча про представників і Університету, і притулку відомо не дуже багато, нижче показані всі згадані науковці з епохи Багряного Місяця.
Представники двох інстанційПредставники двох інстанцій
Інтейвати
Інтейвати, на перший погляд, здаються "рідними" квітами для хаенрійської землі, проте якщо згадати їхнє значення й одну фразу близнюків, можна серйозно замислитись і вигадати чимало теорій. 
Інтейвати — один із державних символів Хаенрії, національна квітка, яка символізує мандрівників, які перебувають далеко від дому. Колись вони морями росли у цьому царстві. У них є чотири білі й одна блакитна пелюстки, які квітнуть і в'януть, допоки їх не зірвати й не віднести за межі Хаенрії. Насправді, це сильно нагадує історію Періньєрі та інших "міні-зійдешніх", адже вони за своєю сутністю — мандрівники з інших світів, які знайшли собі пристанище в Хаенрії, але якщо вони покидають її межі, то не стають чудовиськами, як інші хаенрійці в історії, які покинули своїх богів, а навпаки: стають безсмертними, твердішають, поки не відчують рідної землі. Якщо ви зараз подумали, що авторка у такий спосіб натякає на справжню сутність чистокровних хаенрійців та походження квітки, ви не помиляєтесь (і про це в майбутньому вийде детальна стаття-теорія). Інтейвати можуть із легкістю виявитися квітами з іншого світу, і це підтверджує фраза обидвох близнюків у квесті з Мері-Енн.
Мері: Ти родом із дуже далекого місця, правда, Мандрівнику? Які квіти там ростуть?
Мандрівник: (Описати квіти у волоссі твоєї сестри)/Квіти в моєму волоссі.
Інтейвати могли прибути до королівства в епоху династії Багряного Місяця разом із випадковим прибульцем зі зруйнованого світу близнюків. До речі, чужорідність інтейватів підтверджує навіть їхня назва: "inteyvat" — "нетейватський", "той, що протилежний Тейватові" (як світу).
ІнтейватиІнтейвати
Зважаючи на те, як хаенрійці цієї епохи ставились до таких зійдешніх (як до когось на кшталт надлюдей, як було описано в початковій легенді мудреця) та з якою жагою чекали на головних Зійдешніх, недивно, що саме чужорідна квітка стала національним символом. 
Дипломатичні відносини
Як згадувалося в уривку з "Періньєрі" на початку статті, лише одиниці вирушали на поверхню, виконуючи службові обов'язки, що підтверджує наявність дипломатичних відносин Хаенрії з іншими державами. У Хаенрії була ціла делегація (найімовірніше, з чистокровних хаенрійців), що вирушала в різні куточки Тейвата з різними місіями. Наразі нам детально відома історія лише однієї такої місії, але нижче розглянемо, з якими цивілізаціями могли мати зв'язок безбожники.
Сал Віндаґнір
У часи існування цієї нації про Хаенрію ще й спомину не було, але якщо казати не про офіційні дипломатичні місії, а інші зв'язки, можна припустити, що ранні хаенрійці контактували з людьми сніжної гори, адже вісті про зведення нового царства без богів мали якось дійти до писаря. 
Енканомія
Дипломатична місія в Енканомії — той самий випадок, який можна описати детально. До або за часів Війни Архонтів, Хаенрія відправила свою делегацію до підземної держави з метою вкрасти книгу "До Сонця й Місяця". Тоді уряд Енканомії призначив Антигона їх охоронцем; від нього і можна почути цю історію. Він слідував за ними весь час та навіть помітив, як вони вкрали книгу з бібліотеки на вулиці Тіснини, а після почав гнатись за ними аж до локусу Зміїного серця. Там і почалася грізна бійка, й Антигон навіть виходив із неї переможцем, проте хаенрійці підло вийняли свій козир — Вартового руїн — і тяжко поранили енканомійця. Зрештою, в крадіжці звинуватили інших невинних енканомійців Ошіму та Оґуру, які сиділи у в'язниці до кінця своїх днів. Про подальшу долю самої делегації не відомо нічого крім того, що їхній автоматон залишився на тому ж острівку без ядра.
Великі Багряні Піски
Хоча ніде не було прямо вказано на зв'язок цих двох держав, можна знайти кілька деталей, що свідчать про візит хаенрійців до пустелі. Перша — це пустельна, а пізніше й загальносумерська, назва Хаенрії, що звучить як Дагрі та буквально означає "безбожник, що вірить лише у вічність всесвіту". Між народом пустелі та хаенрійцями могла відбуватися навіть постійна комунікація, бо вищезгадана назва надто добре прижилась у культурі Сумеру, а також саме під цим регіоном розташований головний вхід до Хаенрії (але побудований він був уже за династії Чорного Сонця). На культурний і науковий обмін також може вказувати використання Королем Дешретом своєрідних азоситових блоків для живлення власних механізмів (конденсатори для трансформування енергії, що складаються з тих же енергетичних уламків), бо такі системи й джерело енергії винайшли саме хаенрійці ще в ті давні часи, коли Дешрет навіть не планував зводити свій рай. Але одна з найцікавіших речей, яку хаенрійці перейняли з пустелі за династії Чорного Сонця — форма і структура Руїнного змія, яка наче злизана з унутів Хадрамавет. Вони однозначно вирушали до цих країв із різними місіями й обмінювались досвідом, знаннями та культурою з пустельниками.
Кругообіг ідей в природіКругообіг ідей в природі
Архітектура
Коли йдеться про величне королівство, гріх не згадати його архітектуру! Як казав Дайнслейф у квесті в Прірві, хаенрійський стиль будівель дещо схожий на стиль Безіменного міста або Енканомії, та на відміну від них, він радше свіжий. І це недивно, бо Хаенрія перейняла базу для свого королівства з єдиної цивілізації Тейвата, як і Енканомія, і цивілізація в глибинах Прірви. Але не слід забувати, що у цієї великої цивілізації було аж три стилі, які ми назвемо по-своєму: енканомійський (із характерними візерунками на плитах, вставками на стінах, своєрідною формою веж; де з фігур переважають трикутники та деінде округлі форми), стиль Сал Віндаґнір (з трикветрами на плитах, петельними візерунками й перевагою квадратних/колових форм) та стиль скарбниць (більш примітивний та загалом єдиний для всіх таких підземель). У хаенрійській архітектурі можна зустріти лише перший, третій та свій унікальний стиль, але авторка вважає, що він з'явився в більш пізню епоху, тож його розбір буде в майбутньому. 
Примітка: руїни у стилі Сал Віндаґнір у трейлері з близнюками не враховуються, адже вони могли на той час бути "затичкою", яку ніхто не буде роздивлятись.

Розвалини, що належать Хаенрії та виконані в енканомійському стилі, можна зустріти в Ґавіре Ладжавард — це арена Великогрішного хрестителя та її околиці. А от у стилі скарбниць виконана вся столиця Хаенрії — обожнювана всіма гравцями Звивиста Безодня. Так, насправді ця вежа — ціле місто у вигляді спіралі, що тягнеться до самого космосу з іншого боку планети. Про це свідчать два її описи:
Велетенське підземне місто, збудоване давно зниклою цивілізацією. Наразі його призначення лишається загадкою.
Величний підземний коридор, що веде до невідомої спіралі, яку звела давно зникла імперія.
Також її опис уже приблизно в наші дні містить Балада фйордів.
Хлопчик, народжений виловлювати гарпунами рибу з-під льоду, потрапив у незвідане досі королівство. Його стародавня столиця давно загрузла під землею внаслідок якоїсь давньої катастрофи, та попри це досі залишалася яскравою, наче проміння вранішнього сонця. Величний та мовчазний король все ще сидів на своєму масивному точеному білому троні, скіпетр у його руках ще не поїдений комахами, а сріблясто-білі дерева внутрішнього двору огортали його так, наче тримали праведного й мудрого панотця у своїх ніжних обіймах. Життя прекрасне... та водночас підступне. Спотворені, кровожерливі чудовиська один за одним прокинулись зі свого тисячолітнього сну…
Як хаенрійці змогли побудувати таку складну, кручену конструкцію? Насправді, це загадка, приблизна відповідь на яку така: вони відбудували руїни якоїсь ще більш давньої цивілізації (наприклад, фей). 
Рання хаенрійська архітектураРання хаенрійська архітектура
На цьому перша частина завершується! Сподіваюсь, вам було цікаво й приємно її читати <3
Чекайте на другу частину: Розквіт і падіння нації!